Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2014 року Справа № 920/1596/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Л.І. Рогач - головуючого Бакуліної С.В., Коробенка Г.П. за участю представників: прокурорБоднарчук В.М.- посв. № 023013;позивача відповідача третіх осібне з'явився (про час і місце судового засідання повідомлені належно); Дмитренко В.В.- дов. від 28.10.2013; - не з'явився (про час і місце судового засідання повідомлені належно); - не з'явився (про час і місце судового засідання повідомлені належно); - Дмитренко В.В.- дов. від 01.03.2014;розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумбуд"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 у справі№ 920/1596 Господарського суду Сумської областіза позовомЗаступника прокурора Сумської області в інтересах держави в особі Сумської міської радидо треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаФізичної особи-підприємця ОСОБА_6 - Реєстраційна служба Сумського міського управління юстиції; - Управління Держземагентства у Сумському районі - Публічне акціонерне товариство "Сумбуд"пророзірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення 104954,72 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Сумської області звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Сумської міської ради з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки комунальної власності, зареєстрованого у Сумському міжрайонному реєстраційному відділі Сумської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 28.08.2008 за № 040861200135, укладеного Сумською міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, та про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до державного бюджету 104954,72 грн. орендної плати. Позов вмотивовано доводами щодо істотного порушення відповідачем умов укладеного договору в частині сплати орендної плати та строків завершення забудови земельної ділянки, невиконанням ним умов і обмежень щодо використання земельної ділянки, невідповідністю визначеного договором призначення земельної ділянки плану зонування міста, приписами статей 24, 25, 32, 34 Закону України "Про оренду землі", статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статей 38, 39, 110, 141 Земельного кодексу України, статей 651, 652 Цивільного кодексу України.

Відповідач відхилив позов, зазначивши, що заявлена до стягнення орендна плата сплачена належним чином; обумовлені договором строки забудови не виконано через обставини, що не залежать від волі відповідача, зокрема, через невиконання позивачем обов'язку надати проектну документацію.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 10.12.2013 (суддя Левченко П.І.) в задоволенні позову в частині вимог щодо розірвання договору оренди та стягнення з відповідача до місцевого бюджету м. Суми 7305,57 грн. орендної плати відмовлено; припинено провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача до місцевого бюджету м. Суми 97649,15 грн. орендної плати; стягнуто з позивача в доход державного бюджету 3013,61 грн. судового збору; стягнуто з відповідача в доход державного бюджету 1952,98 грн. судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 (судді: Бондаренко В.П. - головуючий, Ільїн О.В., Россолов В.В.) рішення місцевого господарського суду скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо розірвання договору оренди земельної ділянки комунальної власності, зареєстрованого у Сумському міжрайонному реєстраційному відділі Сумської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 28.08.2008 за № 040861200135, укладеного Сумською міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6; в цій частині прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог, розірвано договір оренди земельної ділянки комунальної власності, зареєстрований у Сумському міжрайонному реєстраційному відділі Сумської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 28.08.2008 за № 040861200135, укладений Сумською міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6; в іншій частині рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Сумбуд" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права, оскільки у позовній заяві всупереч статтям 2 та 29 Господарського процесуального кодексу України не зазначено, в чому полягає порушення інтересів держави та необхідність їх захисту, судом не враховано позицію Сумської міської ради, в інтересах якої подано позов, щодо продовження орендних правовідносин з відповідачем, судом не з'ясовано, в чому полягає шкода, заподіяна орендодавця порушенням строків забудови, так, відповідно, істотність порушення умов договору, уточнення змісту містобудівної документації після укладення договору може бути підставою для внесення змін до договору, а не для його розірвання.

Прокурор заперечив проти доводів касаційної скарги, посилаючись на їх необґрунтованість.

Позивач не надав відзив на касаційну скаргу, не скористався правом на участь представника у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення прокурора та представника відповідача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скар га підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Місцевим господарським судом встановлено, що на підставі рішення Сумської міської ради від 18.08.2007 № 801-МР сторонами укладений договір оренди земельної ділянки від 24.06.2008, відповідно до якого позивач передав відповідачу в оренду земельну ділянку площею 1,5984 га на розі вул. Якіра, пров. Червоногвардійського та вул. Смірнова у м. Суми під розміщення стадіону зі штучним покриттям. Категорія земель - землі житлової та громадської забудови. Договір укладено терміном до 18.07.2012 року, зареєстровано у Сумському міжрайонному реєстраційному відділі Сумської регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру" 28.08.2008 за № 040861200135.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що орендар зобов'язаний завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору; за пунктом 5.4 договору, договір може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, зокрема, у разі порушення строків завершення забудови земельної ділянки, встановлених пунктом 4.2 цього договору.

19.06.2011 сторони уклали договір про внесення змін до вищезгаданого договору оренди земельної ділянки від 24.06.2008, згідно з пунктом 18 додатку 2 до рішення Сумської міської ради від 30.05.2012, виклавши частину першу пункту 2.2 розділу 2 "Умови договору" у новій редакції, а саме: "Договір укладається терміном до 18.07.2015 року".

25.09.2013 Сумська міська рада на своєму пленарному засіданні прийняла рішення № 2728-МР "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки при зміні її цільового призначення підприємцю ОСОБА_6, яким вирішила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки при зміні її цільового призначення площею 1,5984 га підприємцю ОСОБА_6 (НОМЕР_1) із земель фізичної культури та спорту під розміщення стадіону зі штучним покриттям на землі житлової забудови для будівництва зблокованих котеджів за адресою: АДРЕСА_1 за рахунок земель, що знаходяться в користування підприємця ОСОБА_6 на підставі договору оренди земельної ділянки від 24.06.2008 року, встановивши строк дії рішення - один рік з моменту набуття ним чинності.

16.09.2013 заступник прокурора Сумської області звернувся з позовом про розірвання вищезгаданого договору оренди земельної ділянки від 24.06.2008 року, та про стягнення 104954,72 грн. заборгованості з орендної плати за період з листопада 2012 року по серпень 2013 року.

За змістом листів Державної податкової інспекції в м. Суми від 03.09.2013 та від 10.09.2013, станом на 31.08.2013 за відповідачем обліковувалась заборгованість по основному платежу (орендній платі) в сумі 97649,15 грн. та 7305,57 грн. несплаченої пені, нарахованої контролюючим органом за податковими повідомленнями-рішеннями. Під час розгляду справи господарським судом відповідач сплатив до міського бюджету м. Суми заявлений до стягнення та підтверджений документально борг з орендної плати за землю, який виник у період з листопада 2012 року по серпень 2013 року, повністю, що підтверджується платіжними дорученнями № 4 від 16.10.2013, № 4 від 29.10.2013, № 6 від 05.12.2013 та квитанцією № 2461.157.1 від 10.12.2013 на загальну суму 105083,00 грн., провадження у справі в зазначеній частині припинено у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині розірвання договору, місцевий господарський суд вказав, що наведеними у позові приписами законодавства та умовами договору передбачено можливість розірвання договору в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця і скористатись цим правом на розірвання договору в односторонньому порядку саме за власною ініціативою може лише орендодавець (Сумська міська рада), натомість, орендодавець таким правом не скористався, ініціативи щодо одностороннього розірвання договору не проявляв, неодноразово підтверджуючи своє волевиявлення щодо продовження договірних правовідносин з відповідачем, незважаючи на допущені відповідачем порушення умов договору; позов пред'явлено всупереч інтересам позивача як органу місцевого самоврядування. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 7305,57 грн. орендної плати за період з листопада 2012 року по серпень 2013 року у позові відмовлено у зв'язку з його необґрунтованістю та безпідставністю.

Переглядаючи справу в повному обсязі відповідно до положень статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції встановив, що за пунктом 3 договору оренди земельної ділянки узгоджена орендна плата за користування вказаною ділянкою повинна становити 3,0% від нормативної грошової оцінки землі, розмір річної орендної плати на 2008 рік складає 92384,32 грн.; орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі щомісячно рівними частками до 30 числа місяця, наступного за звітним, при цьому наявність факту систематичної несплати орендної плати відповідачем підтверджена матеріалами справи, зокрема, за інформацією Державної податкової інспекції у м. Сумах від 10.09.2013 станом на 31.08.2013 суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_6 має заборгованість перед бюджетом по орендній платі за землю на загальну суму 97649,15 грн.; орендну плату за користування земельною ділянкою не внесено за період з листопада 2012 року по серпень 2013 року. За змістом листа Державної податкової інспекції у м. Сумах кошти в сумі 38650 грн., сплачені 30.05.2013, зараховані на погашення заборгованості згідно з Декларацією № 2260 від 30.01.2012, на момент подачі позову орендарем не погашено заборгованості за листопад-грудень 2012 року включно та січень-серпень 2013 року включно. За інформацією Державної податкової інспекції у м. Сумах від 08.11.2013 № 16184/15-03, станом на 08.11.2013 згідно з карткою особового рахунку ФОП ОСОБА_6 по орендній платі з фізичних осіб обліковується податковий борг в сумі 24476,51 грн., у тому числі основного платежу в сумі 19996,72 грн. та нарахованої пені в сумі 4479,79 грн. Систематичне невнесення орендної плати орендарем за користування земельною ділянкою свідчить про істотне порушення договору та є підставою для його розірвання.

Також суд апеляційної інстанції зазначив, що у відповідності до пункту 4.2 договору оренди орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до мети, визначеної у пункті 2.1 цього договору, дотримуючись при цьому вимог чинного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо раціонального використання і охорони землі; за пунктом 2.1 договору метою використання вказаної земельної ділянки є розміщення стадіону зі штучним покриттям. За інформацією управління архітектури та містобудування Сумської міської ради від 24.06.2013 №68/11.01-21, відповідно до Проекту внесення змін до генерального плану м. Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 19.12.2012 № 1943-МР та плану зонування міста, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 06.03.2013 № 2180-МР, переважна частина території на розі вул. Якіра, пров. Червоногвардійского та вул. Смірнова у м. Суми визначена проектною садибною житловою забудовою, її значно менша частина - територія спортивних споруд. Відповідно до плану зонування переважна частина згадуваної земельної ділянки визначена як садибна житлова забудова (зона Ж-1), переважним видом забудови якої є одноквартирні індивідуальні житлові будинки (з присадибними ділянками) і дитячі дошкільні заклади, тобто, на час перевірки визначене призначення земельної ділянки у спірному договорі оренди як для будівництва стадіону зі штучним покриттям суперечить вимогам містобудівної документації, зокрема, генеральному плану та плану зонування міста, детальному плану території.

За пунктом 4.2 договору орендар зобов'язаний завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору, тобто, до 28.08.2011. За інформацією інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Сумській області документи дозвільного характеру на проведення підготовчих чи будівельних робіт фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 на земельній ділянці на розі вул. Якіра, пров. Червоногвардійского та вул. Смірнова у м. Суми протягом 2008-2013 років не реєструвалися.

Також апеляційним судом відзначено, що матеріали справи не містять доказів у підтвердження взаємної згоди Сумської міської ради та фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, як сторін договору, спрямованої на зміну пункту 4.2 цього договору щодо встановлення строків забудови вказаної земельної ділянки або укладення із цього приводу мирової угоди як засобів узгодження договірних відносин. За висновками суду апеляційної інстанції, зі змісту договору вбачається, що орендодавець в особі Сумської міської ради при укладанні договору оренди розраховував на будівництво стадіону зі штучним покриттям на вказаній ділянці не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору, а висновки суду першої інстанції про наявність між сторонами взаємної згоди, спрямованої на узгодження питання щодо невиконання орендарем обов'язку щодо забудови земельної ділянки у встановлені строки, є неправомірними.

У ході погодження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку підприємцю ОСОБА_6, управлінням земельних ресурсів у м. Суми 24.06.2008 видано висновок № 1585/01-24, згідно з яким земельна ділянка має обмеження, встановлені управлінням архітектури та містобудування Сумської міської ради за висновком від 18.06.2008 № 123/02-02. Умовами погодження технічної документації у вказаному висновку зазначені умови виконання обмежень та вимог містобудівного характеру, зокрема, розроблення замовником містобудівного обґрунтування та затвердження його в установленому законодавством порядку, надання матеріалів на розгляд містобудівної ради з техніко-економічним обґрунтуванням, розроблення проекту заходів щодо усунення підтоплених територій тощо. За інформацією управління архітектури та містобудування Сумської міської ради від 24.06.2013 № 68/11.01-21 вбачається, що містобудівні умови і обмеження на забудову земельної ділянки на розі вул. Якіра, пров. Червоногвардійского та вул. Смірнова у м. Суми не видавалися, таким чином, орендарем не виконані умови і обмеження щодо використання вказаної ділянки.

Наведені вище обставини визначені апеляційним господарським судом як такі, що свідчать про істотне невиконання договору фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, що є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки.

Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендою землі у відповідності до статті 1 Закону України "Про оренду землі" (редакція чинна на момент виникнення спірних правовідносин) є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статей 13, 16 Закону України "Про оренду землі" за договором оренди орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства; укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Згідно з пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (редакція чинна на момент виникнення спірних правовідносин) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування (редакція чинна на момент виникнення спірних правовідносин) в Україні" визначено, що виключно на пленарних засіданнях сесії міські ради вирішують питання регулювання земельних відносин. За приписами статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

За пунктом 2 статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Наслідком укладення договору оренди є набуття орендарем права користування земельною ділянкою на умовах оренди (стаття 125 Земельного кодексу України); підстави та порядок припинення існуючих прав на землю регламентовано главою 22 Земельного кодексу України. За статтею 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди може припинятися за наведених у ній підстав (закінчення строку оренди, викупу земельної ділянки для суспільних потреб, поєднання власника земельної ділянки та орендаря в одній особі, смерті фізичної особи-орендаря, його засудження до позбавлення волі, ліквідації юридичної особи-орендаря, відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем), а також в інших випадках, передбачених законом. Також відповідно до частини 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути розірваний в судовому порядку в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Підстави розірвання договору оренди в судовому порядку за ініціативою однієї зі сторін визначено також статтями 651 та 652 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Наявність права на припинення дії договору, у інший спосіб, ніж в межах судового вирішення спору, не позбавляє сторону права звернутися до суду з вимогою розірвати договір з огляду на невиконання стороною своїх зобов'язань; натомість відповідний судовий спір вирішується із застосуванням наведених вище положень законодавства щодо критерію істотності порушених умов договору, що зумовлює для позивача необхідність довести, чого саме його було значною мірою позбавлено через порушення відповідного зобов'язання.

Звертаючись з позовом, позивач самостійно визначає його предмет та підстави; господарські суди можуть виходити за межі визначених позивачем предмету та підстав позову лише у випадках, чітко обумовлених законодавством.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позов про розірвання договору оренди земельної ділянки подано відповідно до змісту частини 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" та частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України та вмотивовано наявністю обумовленого договором оренди земельної ділянки випадку для розірвання договору в судовому порядку за ініціативою однієї зі сторін - невиконання або неналежного виконання відповідачем обов'язків, визначених договором, що має ознаки істотного порушення стороною договору .

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За статтями 525, 526, 610 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Враховуючи, що підставою розірвання договору землі визначено невиконання орендарем обов'язку здати певний об'єкт в експлуатацію у встановлений строк, систематична несплата орендної плати, місцевий господарський суд, встановивши відповідне порушення договору, вірно вказав на необхідність для задоволення позову визначити, у чому полягає шкода, завдана органу місцевого самоврядування, та чим саме така обставина порушує чи обмежує права орендодавця, а відтак, чи буде це істотним порушенням умов договору оренди, що в подальшому може потягнути його розірвання. Відповідно місцевий господарський суд з'ясував, що за наявності згідно з умовами договору можливість розірвання договору в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця в позасудовому порядку, орендодавець (Сумська міська рада) за власною ініціативою таким правом не скористався, ініціативи щодо одностороннього розірвання договору в судовому порядку також не проявляв, підтверджуючи своє волевиявлення щодо продовження договірних правовідносин з відповідачем, незважаючи на допущені відповідачем порушення умов договору, що вбачається з укладеного 19.06.2011 сторонами договору про внесення змін до вищезгаданого договору оренди земельної ділянки від 24.06.2008 та продовження згідно з пунктом 18 додатку 2 до рішення Сумської міської ради від 30.05.2012 терміну дії договору до 18.07.2015 року, а також з рішення Сумської міської ради від 25.09.2013 № 2728-МР "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки при зміні її цільового призначення підприємцю ОСОБА_6.", яким вирішено надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки при зміні її цільового призначення площею 1,5984 га підприємцю ОСОБА_6 (НОМЕР_1) із земель фізичної культури та спорту під розміщення стадіону зі штучним покриттям на землі житлової забудови для будівництва зблокованих котеджів за адресою: АДРЕСА_1 за рахунок земель, що знаходяться в користування підприємця ОСОБА_6 на підставі договору оренди земельної ділянки від 24.06.2008 року. Прийняття орендодавцем рішень, якими продовжено договір оренди земельної ділянки, передбачено зміну належних до спорудження об'єктів після завершення узгодженого попередньо строку забудови земельної ділянки обґрунтовано враховано місцевим господарським судом при встановленні ознак істотності порушення договору з огляду на критерій міри позбавлення орендодавця (позивача) очікуваного від договору; відсутність внесених змін у договір оренди в частині строків забудови вказаної земельної ділянки висновків місцевого господарського суду щодо відсутності ознак істотності порушення не спростовує.

При цьому визначення законності рішень органу місцевого самоврядування із питань зміни строку договору та зміни цільового призначення земельної ділянки виходять за межі предмету дослідження у даній справі.

Також апеляційний господарський суд, вказуючи на суперечність визначеного призначення земельної ділянки у спірному договорі оренди для будівництва стадіону зі штучним покриттям вимогам містобудівної документації, зокрема, генеральному плану та плану зонування міста, детальному плану території, встановленим після укладення договору, не обґрунтував, в чому полягає у зв'язку з цим порушення договору відповідачем, оскільки саме з цих підстав подано позов; також, посилаючись на те, що містобудівні умови і обмеження на забудову земельної ділянки на розі вул. Якіра, пров. Червоногвардійского та вул. Смірнова у м. Суми не видавалися, не навів, яким саме чином орендар не виконує умови і обмеження щодо використання вказаної ділянки при її використанні.

Таким чином, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, беручи до уваги підстави поданого позову та встановлені під час розгляду справи обставини справи щодо фактичного волевиявлення орендодавця, дійшов правомірного висновку про недоведеність позбавлення орендодавця внаслідок допущених відповідачем порушень значною мірою того, на що розраховував орендодавець при укладенні договору.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду та рішенні місцевого суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд апеляційної інстанції, приймаючи постанову у справі не навів доводів, за якими не погодився з наявним волевиявленням орендодавця на продовження орендних правовідносин, тобто не спростував висновків суду першої інстанції, не встановив змісту допущених відповідачем порушень обов'язків за договором щодо відповідності призначення земельної ділянки та порушення умов її використання, а відтак припустився порушення та неправильного застосування приписів частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно частини 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Враховуючи, що даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, то судовий збір за розгляд касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Сумбуд" покладається на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_6.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду залишенню в силі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 44, 1117, пунктом 6 статті 1119, статтями11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумбуд" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 у справі № 920/1596/13 Господарського суду Сумської області скасувати.

Рішення Господарського суду Сумської області від 19.08.2014 залишити в силі.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (АДРЕСА_2, ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Сумбуд" (40030, м. Суми, вул. Петропавлівська, 86, ЄДРПОУ 14017843) 852,60 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Сумської області видати наказ.

Головуючий Л. Рогач

Судді: С. Бакуліна

Г. Коробенко